Docento distimus!!!!!!

Я сьогодні побував на заході який називається "Батьківські збори". Досить прикольно було там посидіти, адже мене завжди цікавило про що ж там ведеться мова... А нічогісенько цікавого. Суцільні натяки на дітей батьків, які навіть не приїхали. На те що вони мають багато пропусків, двійок і т. д. Досить цікаво було послухати хвалебну оду нашому навчальному закладу, що наче з "рогу достатку", текла до моїх вух і всіх присутніх з уст декана. Звичний сценарій: спочатку хвалим "болото" та преспективи які відкриваються перед ще пока темним студентом позакінченнні, далі сварим та розігруємо з себе найгуманішого та найщонеє вихователя, наставника, вчителя, керівника (що бажаєте можете підкреслити), далі ходь за що-небудь та хвалимо. А я сидів і думав: чи може за людину вчитись, батько чи мати, брат, сват, мертві американські призиденти. Ну на рахунок останіх я не маю жодного сумніву, що можуть! :) Саме головне щоб в людини була мотивація, до будь-якої справи. Якщож її нема-погані справи. Так, що маймо завжди мотивацію панове!!!