Немає повісті печальної на світі ніж повість про... Завтра. 450 кілометрів це багато чи мало? Саме стільки кілометрів вділяло мене від мікшера який я придбав в інтернет магазині, по підрахункам цей шлях займає десь 5 годин.І класика... Ніщо не провіщало біди. Окрім компанії перевізника.Як би я найняв Кенійського спортсмена він би швидше мені доставив мій вантаж, а ніж солідна компанія яка на цьому спеціалізується. Товариші відправили мій вантаж в подорож по неньці Україні, а потім якогось бена в Тернопіль і благополучно віддали жіночці яка очікувала на медикаменти. Коли ж я та менеджери з магазина на наступний день почали бити тривогу мовляв де ж вантаж. Мені коротко та ясно сказали. ЗАВТРА!. З такого завтра в мене починався ранок на протязі неповних 2 тижнів. А коли спільно з магазином пригрозили такими чарівними словами як: суд, спілка споживачів. О чудо- заворушились.З менеджером я став майже другом по спілкуванню по телефону. І сьогодні на кінець отримав бажане. Відзвонившись до магазину сказати усе в норм. З продавцем солідарний в одному, що як би кожна людина виконувала свою роботу якісно то таких інцидентів не траплялось. Отже будьмо на своїх місцях панове!
