Ну ось настав той час коли нарешті звільнився в запас, добрався до "божествиного ящика"і можу поділитися своїми враженнями. Відчуття таке ніби ти побував в задзеркаллі схрещеним так з виправною робочою колонією ну і це все приправлено з маленькою дозою освенцума. Збовтати але не перемішувати.
По-перше, наша армія стала пролетарсько-селянкою. Основна частина люду там якась, не побоюся цього слова, убога. Як в духовному так і в розумовому так і в фізичномуплані.
По-друге, три класи церковноприходської школи є не у всіх, і людей які закінчили хоч що не-будь, можна було перерахувати на пальцях кінцівки столяра з 20-ти річним стажем роботи. :) За мене, як за звіра диковинного, магістра, розпочалася справжня війна, вирішували стосунки чини, на кого я буду гнути спину. Поки ця вся "двіжуха" перетягувала мене як простирадло, я вникав в "прелесті" військової служби, зрозумів цікаву річ, я дізнався де знаходяться ті кого не спіла забрати війна. :) Пояснити всю глибину вражень неможливо. Немає таких слів. Хоча ці слова найшлися в командира частини. Коли хтось з "молодих" пожалівся комісії з Києва, яка рискала в цей період по частині. Я вважав що чув брутальні слова в своєму житті. Але хочу сказати, що навіть лексика столяра, відпочивала. Це просто..... щось. Така сама манера спілкування була присутня навіть в сержанта. Це така собі професійна лексика. А доручення які виконує любий рядовий солдатик, не всі, а основна частина вражали своєю бредовістю. Ну і основна мудрість яку я осягнув не спішити їх виконувати, тому що за 5 хвилин може поступити до 10 кардинально різних наказів.
Вправу по перетягуванні мене виграв начальник штабу і мене відрядили вести всю документацію на весь батальйон. Ну до цієї теми я мабуть ще повернусь. І хочу сказати одну цікаву річ. Придурків у цьому житті мало, просто вони так грамотно розставлені що трапляються на кожному кроці. :)) Бережіть себе!
Немає коментарів:
Дописати коментар